Плодовий сад

Ключове про лохину

Лохина – ягода довголіття.

Лохину недарма назвали ягодою довголіття, адже її плоди мають унікальну дію на організм людини, очищаючи й омолоджуючи його. Ягоди багаті на мікроелементи, вітаміни та інші біологічно активні речовини. Крім того, лохина – єдина ягода, яка має протиалергійну дію і сама не спричиняє алергію.

Розміри. Кущі лохини дуже різні за розмірами – заввишки від 10 см (низькорослі, їх ще називають дикими), до 4 м (високорослі або сортові), ягоди яких досягають від 10 до 25 г (7-8 кг з одного куща).

Плодоношення. Плодоносити лохина починає на третій рік. Ягоди в гронах достигають неодночасно, тому маєте нагоду насолоджуватися врожаєм упродовж тривалого періоду. А якщо посадите сорти рослини різних термінів достигання – лохина буде на вашому столі впродовж кількох місяців.

  • ранньостиглі сорти дають урожай уже наприкінці червня;
  • середньостиглі – із середини липня;
  • пізньостиглі – з другої-третьої декади серпня до середини вересня.

Та й восени поспішати нікуди – ягоди можуть залишатися на гілках до заморозків. Зібрані плоди зберігають за температури від 0 до +2°C до двох тижнів. До речі, лохина дає врожай до 30 років.

Врожайність. Для збільшення врожаю рекомендують висадити декілька сортів лохини з одночасним періодом цвітіння (з метою їх перехресного запилення), а також висаджувати поряд рослини, які приваблюють комах-запилювачів. Можна висадити медоносні дерева, які цвітуть одночасно з лохиною у травні-червні: клен, глід, липу. Серед трав’янистих медоносів у цей час зацвітають гречка, дягіль, іван-чай, буркуни. Лохина чудово почувається у вересовому саду. Добрими сусідами для неї можуть бути хвойні рослини, які не дають густу тінь.

Посадка. Для успішного вирощування треба звернути особливу увагу на вибір місця та складу грунту. Лохина любить сонячні, захищені від вітру ділянки з добре дренованим торф’яно-піщаним або торф’яно-суглинистим кислим грунтом (pH 3,8-4,5). Висаджувати лохину можна восени й навесні (до набрякання бруньок). Бажано купувати саджанці із закритою кореневою системою і висаджувати обережно, аби не пошкодити мікоризу грибів-симбіонтів, яка не тільки сприяє постачанню поживних речовин із грунту, а й зміцнює стійкість кущів проти уражень кореневою гниллю. Якщо у вашому саду нема ділянки з грунтом, оптимальним для вирощування лохини, підготуйте суміш для посадкової ями. Для цього візьміть верховий торф, змішаний із перепрілою хвоєю або тирсою хвойних порід і піском, а на дно ями для окислення грунту додайте 20-30 г сірки. Розміри посадкової ями для лохини – 60х60 см, глибина – 0,5 м. Низькорослі рослини висаджують на відстані 0,5 м одна від одної, високорослі – 1,2 м. Саджанець присипають землею таким чином, щоб коренева шийка заглиблювалася у грунт на 3 см. Після висаджування саджанці поливають, а грунт навколо них мульчують десятисантиметровим шаром хвойної тирси, кори або торфу. Якщо висаджуєте лохину восени, після садіння треба видалити в саджанцях першого року життя всі слабкі гілки, а розвинені бажано вкоротити наполовину. Якщо саджанцю понад два роки, такого обрізування не проводять.

Догляд. Під час вирощування лохини основний догляд полягає у контролі за вологістю грунту. Рослина витримує посуху легше, ніж надмірне зволоження, тому найкращим варіантом зрошення є крапельне поливання. Субстрат у посадковій ямі треба підтримувати в помірно вологому стані, щоб вода не застоювалася довше, ніж на дві доби, інакше кущ може загинути. Після висаджування рослину треба поливати щодня впродовж кількох тижнів. Далі, якщо погода суха, робити це слід один-два рази на тиждень (вранці або ввечері), виливаючи по відру води під кожен дорослий кущ. Особливо потребує поливання лохина в липні і серпні, під час плодоношення, а також тоді, коли на кущах закладаються квіткові бруньки майбутнього врожаю. Якщо загалом ділянка має нейтральний або лужний pH, з другого року життя рослини важливо один-два рази за сезон підкислювати воду для поливання (100 мл дев’ятипроцентної оцтової або яблучної кислоти на 10 л води або 1 ч.л. лимонної кислоти на 3 л води). Доглядаючи за лохиною, періодично видаляйте бур’яни, розпушуйте грунт не глибше ніж на 10 см, щоб не пошкодити коріння, та раз на два-три роки мульчуйте тирсою або перепрілою хвоєю.

Підживка. Для покращення росту і збільшення врожаю лохину рекомендовано підживлювати мінеральними добривами, а традиційні органічні добрива тваринного походження, навпаки, їй протипоказані, оскільки вони залужують грунт. Натомість дуже корисними для лохини будуть перекомпостовані тирса і кора хвойних порід дерев. Щороку лохина потребує різної кількості поживних речовин. Дозу азоту та суперфосфату подвоюють із кожним наступним роком: на дворічний кущ додають 1 ст. л. мінерального добрива; на трирічний – 2 ст. л.; чотирирічний – 4 ст. л.; п’ятирічний і більше – 8 ст. л. Найкращим азотним добривом для лохини є сульфат амонію: перші 50 г додають на початку вегетації рослини, наступні 20 г – на початку травня, ще 20 г – на початку червня. Починаючи з липня, азотне добриво більше не вносять, щоб не провокувати ріст пагонів і дати рослині підготуватися до морозів. Суперфосфат вносять улітку й восени з розрахунку 100 г на кущ. Найкращим калійним добривом є сульфат калію (доза – 40 г на кущ), оскільки він не містить хлоридів. Також раз навесні вносять близько 15 г сульфату магнію та 2 г сульфату цинку на кущ.

Весняна стрижка. Обрізування лохини треба проводити рано навесні, до розпускання бруньок. Перші п’ять років рекомендують здійснювати санітарне обрізування, яке полягає у видаленні слабких, хворих, підмерзлих або пошкоджених пагонів, а також тих гілок, які лежать на землі. Це дасть змогу сформувати міцний скелет рослини, завдяки якому вона витримуватиме вагу щедрого врожаю. У кущів шестирічного віку і старших, крім слабких і хворих гілок, вирізують також пагони, які мають понад п’ять років, а з однорічних залишають 3-5 найміцніших. Важливо проріджувати середину куща з вертикальними стеблами, а в розлогих кущів вирізати нижні пониклі гілки.

Передзимовий інструктаж. Для більшості сортів лохини межею морозостійкості кущів є температура мінус 25°C, можливе підмерзання рослини, особливо в безсніжну холодну зиму. Перед зимою гілки лохини пригинають до землі, закріплюють кущ на поверхні ділянки і закидають зверху ялиновим гіллям або вкривають агроволокном. За настанням весни укриття знімають, кінчики підмерзлих гілок обрізують.

Якщо рослина захворіла. Через перезволоження рослин і застій води в грунті лохина може захворіти на грибкові захворювання: сіра гниль (ботритіс), моніліоз, засихання гілок (фомопсис), фізалспороз, біла плямистість (септоріоз), антракноз і подвійна плямистість. Для профілактики на початку весни і восени рослини обробляють бордоською сумішшю. Якщо ознаки грибкового захворювання вже є, то обов’язково виріжте усі хворі пагони і спаліть, а рослину обробіть фунгіцидами.

Ознаки:

  • сіра гниль (ботритіс): стебла, листя і ягоди рослини вкриваються сірим грибковим нальотом;
  • моніліоз: в’янення та раптове побуріння і засихання молодих пагонів;
  • фомопсис: всихання пагонів без ознак в’янення; листя спочатку жовтіє, потім стає бронзовим, але не опадає; стебла вкриваються брудно-сірими плямами, які перетворюються на виразки;
  • біла плямистість (септоріоз): дрібні брудно-білі плями з коричневою облямівкою на листі;
  • антракноз: вдавлені червонуваті з фіолетовою облямівкою плями на листі та стеблах, через які не проходять поживні речовини.

За умови ураження лохини вірусними хворобами (мозаїка, карликовість, червона кільцева і некротична плямистості), треба викопати і спалити такі рослини, інакше хвороба «поповзе» по всій ділянці.

Ознаки:

  • мозаїка: світло-жовті кільця і зірчасті зеленувато-білі плями, при їх злитті біліє або жовтіє все листя;
  • червона кільцева плямистість: на листі з’являються дрібні червоні плями, що замикаються кільцем, пагони припиняють ріст;
  • некротична плямистість: листя покривається коричневими плямами, після чого опадає.

Загалом, якщо дотримуватися правил вирощування лохини, багатьох захворювань можна уникнути і щороку насолоджуватися гарним врожаєм.

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.